У цій статті ми говоримо про наслідки та відновлення після війни. Про те, що може зробити психолог, і що можемо зробити ми – для себе та один для одного.
Багато хто мріє про завершення війни як про той самий вирішальний момент, після якого настане полегшення і щастя. Але насправді завершення війни рідко означає миттєвий спокій усередині. Для мільйонів людей це буде початком іншого етапу: відновлення, переосмислення, повернення до себе. Бо мир ніколи не приходить одразу, він повертається повільно, крок за кроком. І часто вимагає не меншої стійкості, ніж сама війна.
Психологічна реальність завершення війни
Завершення бойових дій не прибирає тривоги. Іноді, навпаки, саме в тиші починають звучати голоси болю і страху, які раніше приглушувала постійна загроза. Ті, хто пройшов крізь війну, нерідко кажуть: “Я так чекав миру, але тепер не знаю, як жити”. І це нормально, адже наш організм був у режимі виживання, а тепер потрібно вчитися жити інакше.
Серед можливих симптомів перехідного етапу від війни до миру можуть бути:
- відчуття порожнечі;
- емоційне вигорання;
- втрата сенсу;
- страх знову будувати плани;
- загострення симптомів ПТСР.
Наслідки після війни: кого і як вони можуть торкнутися?
Якщо говорити про військових та демобілізованих, вони можуть зіткнутися з такими наслідками, як:
- ПТСР, дратівливість, спалахи гніву;
- труднощі з поверненням у сім’ю, суспільство, до мирного, спокійного життя;
- втрата бойового “Я” та порожнеча замість звичної ідентичності.
Тут потрібна комплексна реабілітація: психотерапія, арт-терапія, тілесні практики, робота з тілом і травмою.
Якщо говорити про дітей і підлітків, вони можуть відчувати:
- втрату відчуття безпеки;
- нічні кошмари, тривожність, агресію або замкненість;
- проблеми з навчанням, регрес (повернення до ранньої вікової поведінки).
Робота з ними має бути м’якою: через арт-терапію, гру, підтримку стабільного середовища, залученість батьків.
Якщо говорити про батьків та інших цивільних, у них можливі:
- емоційне виснаження, “провина того, хто вижив”;
- втома, дратівливість, розчарування у майбутньому;
- відчуття самотності, особливо у тих, хто довго справлявся сам.
Їм важливо повернути відчуття контролю: через рутину, маленькі кроки, відновлення соціальних зв’язків.
У жертв полону, насильства, а також тих, хто пережив втрату, високо імовірні:
- комплексна травма;
- порушення довіри до світу, до себе, до людей;
- депресія, аутоагресія, ізоляція.
Тут важлива довготривала робота зі спеціалістом, поступове відновлення довіри та ідентичності.
Як відновитися після війни?
Коли війна завершиться, не варто одразу бігти вперед до швидких результатів будь-якою ціною. Краще дати собі час: не поспішати, не вимагати від себе колишньої продуктивності.
Починати варто з простого: регулярне харчування, прогулянки на свіжому повітрі, якісний сон, контакт із близькими. Маленькі ритуали стануть основою нової стабільності.
Також важливо відновлювати контакт із тілом через дихання, тілесні практики, рух, творчість.
Як допомогти собі та близьким?
Для самодопомоги після війни будуть корисні такі кроки:
Дихальні вправи (наприклад, дихання по квадрату).
Не обов’язково обирати саме його – дихальних практик багато, і серед них можна знайти свою. Головне – пробувати та закріпляти у вигляді звички.
Заземлення.
Наприклад, добре працює техніка 5-4-3-2-1. Для її виконання потрібно:
- озирнутися і знайти навколо себе 5 предметів, а потім назвати їх вголос і детально описати (який у них колір, форма, текстура тощо);
- знайти 4 предмети, яких ви можете торкнутися, і зосередитися на тактильних відчуттях від них;
- знайти 3 речі, звуки яких ви чуєте. Тут не потрібно сильно прислухатися, головне – помітити, що вони є;
- знайти 2 речі з запахом і зафіксувати собі, чим вони пахнуть;
- знайти щось 1, що ви можете відчути на смак.
Письмові практики.
Корисно буде вести щоденник і виписувати в нього свої емоції.
Творчість.
Малювання, створення колажів, музикування – усе це допомагає виразити й прожити біль.
Якщо ви хочете підтримати інших, то:
- слухайте замість того, щоб поспішати втішати;
- не знецінюйте чужі почуття, думки, досвід, біль фразами на кшталт “могло бути й гірше”;
- надавайте підтримку м’яко, без тиску, скажіть: “я поруч”, “я чую тебе”. Часто таких простих слів уже достатньо.
Як будувати плани, коли нічого не зрозуміло?
З завершенням війни майбутнє залишатиметься таким самим незрозумілим і крихким. Тому, починаючи будувати плани, краще стартувати з малого: не з десяти років, а з тижня, дня чи навіть одного бажання.
Також важливо дати собі право знову мріяти. Хай це й буде важко, але мрії – це вже крок до майбутнього.
Подбайте про опору. І мова не про впевненість, що все вийде. А про впевненість, що ви впораєтесь з будь-яким результатом.
А якщо не вдається впоратися?
Тоді потрібна допомога хорошого спеціаліста. Адже травма – це не слабкість. Це природна реакція на неприродні обставини. І не завжди вдається впоратися самостійно – це нормально.
Складні часи вимагають супроводу, тому варто дозволити собі його отримати. Психотерапевт допоможе поступово прожити й інтегрувати ваш досвід у життя.
Ми рекомендуємо шукати фахівця тут.
Замість висновку
Завершення війни – це не крапка. Це кома і початок нового шляху. Іноді дуже болючого, іноді – дивовижно живого.
Дозвольте собі відновлення. Шукайте допомогу. Підтримуйте інших. І пам’ятайте: навіть якщо ви поки не знаєте, як жити далі – це не означає, що життя неможливе.
